Адаптація – це процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.
Розрізняють наступні види адаптації
- біологічна адаптація – пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища.
- психологічна адаптація – система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до існуючих у колективі вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного колективу.
- соціальна адаптація – активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу. Адаптація соціальна має дві форми: активну (індивід прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації); пасивну(не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися до особистих норм, оцінок, засобів діяльності).
Ми з вами детальніше будемо досліджувати саме розвиток психологічної адаптації п’ятикласників до нового середовища, нового учнівського та педагогічного колективів.
Суміжно з поняттям «адаптація» розглядається таке поняття як «адаптаційний синдром» –це сукупність реакцій дитини, що має захисний характер і виникає у відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи. Саме від перебігу адаптаційного процесу залежить розвивається чи не розвивається адаптаційний синдром у дитини.
Позитивний адаптаційний процес відповідно багатьом дослідженням та спостереженням формується протягом 3-х місяців і в свою чергу ділиться на певні етапи:
1. орієнтовний – коли у відповідь на комплекс нових впливів, пов’язаних зі змінами умов, усі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значною емоційною напругою. Відбувається так звана «психологічна буря» – це сльози, небажання йти до школи, імітовані хвороби. Триває ця реакція перші 3 – 4 тижні.
2. нестійке пристосування – коли організм починає шукати і знаходить певні оптимальні варіанти на негативний вплив. «Буря» починає вщухати. З’являються нові товариші, підвищується впевненість та зацікавленість в навчанні. Це впродовж наступних 2 – 3 тижнів.
3. період відносно стійкого пристосування – коли організм дитини знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження та проблеми. Відбувається це протягом наступних 3 – 4 тижнів.
Якщо всі ці етапи проходять легко і не несуть ніяких негативних проявів в поведінці чи здоров’ї дитини, то можна сміло говорити про нормальне проходження адаптаційного процесу, якщо ж ні – то з’являється загроза дезадаптації, внаслідок чого проявляються непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня, що виявляються в:
- підвищенні тривожності та емоційної збудженості;
- зниженні комунікабельності, самоконтролю;
- з’являється почуття неповноцінності у стосунках з товаришами, педагогами;
- спостерігається зниження успішності;
- можливі скарги на постійне погане самопочуття;
- втрачається інтерес до навчання.
Дезадаптовані діти – ті, хто, за словами В.Е.Кагана, «не змогли знайти своє місце в просторі спілкування, на якому вони б були прийняті такими, які вони є, в людській ситуації, зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, людський потенціал та можливості самореалізації».
Перехід з початкової школи до гімназії – один з найскладніших та найвідповідальніших моментів у житті дитини як у фізіологічному, так і в соціально – психологічному сенсі.
У житті дитини змінюється все: обов’язки, режим, оточення.
Багаторічне спостереження психологів та педагогів свідчать про те, що цей етап неминуче пов’язаний із зниженням успішності, хоча й тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Однією з причин виникнення проблем є нездатність учнів впоратися зі збільшеним, порівняно з початковою школою, обсягом домашніх завдань, адаптуватися до вимог вчителів – предметників. Ситуація новизни завжди є для людини тією чи іншою мірою тривожною. Дитина ж переживає в таких умовах дискомфорт – через невизначеність уявлень щодо вимог вчителів, особливостей та умов навчання, щодо цінностей і норм поведінки в колективі, чинників, які впливають на якість навчання в 5-му класі. Це фізіологічні зміни, психологічні новоутворення підліткового віку та особисті проблеми школяра.
Період навчання в 5-му класі співпадає з розвитком підліткового періоду або його ще називають «середньо шкільним». У цей час під впливом інтенсивного функціонування залоз внутрішньої секреції збільшується збудженість центральної нервової системи підлітка, що виявляється у підвищеній дратівливості, надмірній образливості, нестриманості.
Цей віковий період відрізняється бурхливим перебігом емоцій, раптовими змінами емоційних станів, переживань, настроїв, переходами від піднесення до нестриманості, галасливості, від надмірної рухливості до спокою, байдужості. У динаміці емоцій проявляються стосунки підлітка з близькими людьми, колективом, успіхи в діяльності. До раптових змін настрою можуть призвести погана оцінка, розчарування в другові, неуважність дорослих до інтересів і почуттів, нетактовний спосіб втручання в його емоційне життя. Колектив має важливе значення у формуванні особистості підлітка. Однією з найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження. Бажання зайняти своє місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним виконавцем, активним або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є виявом внутрішніх, недостатньо усвідомлених позицій дитини.
В свою чергу відбувається значний розвиток психіки та пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції. Пам’ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.
Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі.
Саме в цей критичний момент, коли відбувають зміни в фізіологічному та психологічному розвитку, а в додатку ще й адаптаційний процес, ми з вами досвідченні спеціалісти повинні враховувати всі індивідуальні особливості кожного гімназиста, щоб правильно надати йому необхідну підтримку та допомогу.