Адаптація підліткив

Адаптація – це процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

 

 Розрізняють наступні види адаптації

  • біологічна адаптація – пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища.
  • психологічна адаптація – система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до існуючих у колективі вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного колективу.
  • соціальна адаптація – активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу. Адаптація соціальна має дві форми: активну (індивід прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації); пасивну(не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися до особистих норм, оцінок, засобів діяльності).

 

Ми з вами детальніше будемо досліджувати саме розвиток психологічної адаптації п’ятикласників до нового середовища, нового учнівського та педагогічного колективів.

Суміжно з поняттям «адаптація» розглядається таке поняття як «адаптаційний синдром» –це сукупність реакцій дитини, що має захисний характер і виникає у відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи. Саме від перебігу адаптаційного процесу залежить розвивається чи не розвивається адаптаційний синдром у дитини.

Позитивний адаптаційний процес відповідно багатьом дослідженням та спостереженням формується протягом 3-х місяців і в свою чергу ділиться на певні етапи:

1.           орієнтовний – коли у відповідь на комплекс нових впливів, пов’язаних зі змінами умов, усі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значною емоційною напругою. Відбувається так звана «психологічна буря» – це сльози, небажання йти до школи, імітовані хвороби. Триває ця реакція перші 3 – 4 тижні.

2.           нестійке пристосування – коли організм починає шукати і знаходить певні оптимальні варіанти на негативний вплив. «Буря» починає вщухати. З’являються нові товариші, підвищується впевненість та зацікавленість в навчанні. Це впродовж наступних 2 – 3 тижнів.

3.           період відносно стійкого пристосування – коли організм дитини знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження та проблеми. Відбувається це протягом наступних 3 – 4 тижнів.

 

Якщо всі ці етапи проходять легко і не несуть ніяких негативних проявів в поведінці чи здоров’ї дитини, то можна сміло говорити про нормальне проходження адаптаційного процесу, якщо ж ні – то з’являється загроза дезадаптації, внаслідок чого проявляються непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня, що виявляються в:

  • підвищенні тривожності та емоційної збудженості;
  • зниженні комунікабельності, самоконтролю;
  • з’являється почуття неповноцінності у стосунках з товаришами, педагогами;
  • спостерігається зниження успішності;
  • можливі скарги на постійне погане самопочуття;
  • втрачається інтерес до навчання.

 

Дезадаптовані діти – ті, хто, за словами В.Е.Кагана, «не змогли знайти своє місце в просторі спілкування, на якому вони б були прийняті такими, які вони є, в людській ситуації, зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, людський потенціал та можливості самореалізації».

 

 

Перехід з початкової школи до гімназії – один з найскладніших та найвідповідальніших моментів у житті дитини як у фізіологічному, так і в соціально – психологічному сенсі.

У житті дитини змінюється все: обов’язки, режим, оточення.

Багаторічне спостереження психологів та педагогів свідчать про те, що цей етап неминуче пов’язаний із зниженням успішності, хоча й тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя.  Однією з причин виникнення проблем є нездатність учнів впоратися зі збільшеним, порівняно з початковою школою, обсягом домашніх завдань, адаптуватися до вимог вчителів – предметників. Ситуація новизни завжди є для людини тією чи іншою мірою тривожною. Дитина ж переживає в таких умовах дискомфорт – через невизначеність уявлень щодо вимог вчителів, особливостей та умов навчання, щодо цінностей і норм поведінки в колективі, чинників, які впливають на якість навчання в 5-му класі. Це фізіологічні зміни, психологічні новоутворення підліткового віку та особисті проблеми школяра.

Період навчання в 5-му класі співпадає з розвитком підліткового періоду або його ще називають «середньо шкільним». У цей час під впливом інтенсивного функціонування залоз внутрішньої секреції збільшується збудженість центральної нервової системи підлітка, що виявляється у підвищеній дратівливості,  надмірній образливості, нестриманості.

Цей віковий період відрізняється бурхливим перебігом емоцій, раптовими змінами емоційних станів, переживань, настроїв, переходами від піднесення до нестриманості, галасливості, від надмірної рухливості до спокою, байдужості. У динаміці емоцій проявляються стосунки підлітка з близькими людьми, колективом, успіхи в діяльності. До раптових змін настрою можуть призвести погана оцінка, розчарування в другові, неуважність дорослих до інтересів і почуттів, нетактовний спосіб втручання в його емоційне життя. Колектив має важливе значення у формуванні особистості підлітка. Однією з найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження. Бажання зайняти своє місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним виконавцем, активним або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є виявом внутрішніх, недостатньо усвідомлених позицій дитини.

В свою чергу відбувається значний  розвиток психіки та пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.  Пам’ять набуває більшої логічності, довільності й керованості.   Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.

Основним у мовному розвитку підлітків є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі.

Саме в цей критичний момент, коли відбувають зміни в фізіологічному та психологічному розвитку, а в додатку ще й адаптаційний процес, ми з вами досвідченні спеціалісти повинні враховувати всі індивідуальні особливості кожного гімназиста, щоб правильно надати йому необхідну підтримку та допомогу.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *