7. Практична частина.

Проект практичного впровадження адаптації та модифікації для дітей з обмеженими можливостями

Для комфортного навчання учнів з особливими потребами у ліцеї, найважливішим є — створити загальну атмосферу. Якщо до такого учня ставитися як до звичайного учня (з певними особливими потреба­ми), то подібне ставлення передається й іншим педагогічним працівникам та його одногрупникам. Учні професійного ліцею надаватимуть посильну допомогу, і учень з особливими потребами почуватиметься вільно, а ставлення одногрупників до спеціальних архітектурних умов та обладнання буде більш бережним, і воно довше залишатиметься в доброму стані.

Учня з особливими потребами необхідно залучати до всіх видів діяльнос­ті (навчальної та позакласної). При цьому треба сформувати в одногрупників ставлення до нього як до рівної їм особи і водночас — як до людини, якій бувають потрібні допомога й підтримка. Цей настрій у групі залежить від викладачів та майстрів в\н та адміністрації ліцею.

На думку наших педагогічних працівників, у яких вже навчаються такі учні, це є головною умовою комфортного навчання у ліцеї учнів з особливими потребами.

Розглянемо категорії учнів з обмеженими можливостями, які навчаються та можуть навчатися у майбутньому завдяки цьому проекту.

Адаптації для учнів з порушенням опорно-рухового апарату (учень, який користується інвалідним візком, милицями, тростиною тощо)

До ліцею може вступити учень, який користується інвалідним візком, милицями чи просто повільно ходить. Як можна облаштувати будівлю навчального закла­ду так, щоб учень почував себе комфортно?

Вхід до ліцею.

Вхід до будь-якого професійного ліцею досить часто починається зі сходів, що є істот­ною або навіть нездоланною перешкодою для учнів з порушенням опорно- рухового апарату, які використовують підчас пересування інвалідний візок, тростинки, милиці чи інші подібні засоби. Для того, щоб ці учні змогли по­трапити до навчального закладу, необхідно продублювати сходи пандусом (див. рис. 4).

Бильця встановлюються по обидва боки пандуса на висоті 70 і 90 см. -найзручнішими є круглі в перерізі бильця (з діаметром не менше 3 і не біль­ше 5 см). Довжина їх має бути більшою за довжину пандуса на ЗО см з кож­ного боку.

Якщо через особливості архітектури будівлі (наприклад, через вузькі сходи) не можна побудувати правильний пандус, то можна зробити його відкидним. У цьому випадку учням з особливими потребами знадо­биться стороння допомога. Ще одна важлива деталь — двері мають відчи­нятися у протилежний від пандуса бік, щоб учень на візку не скотився униз. Можна обладнати вхід дзвоником, щоб повідомляти про прихід учня охоро­ну чи чергових.

Внутрішній простір ліцею.

Уздовж коридорів (по всьому периметру) бажано зробити бильця, щоб учень, який погано ходить, міг рухатися, тримаючись за них.

Ширина дверей має бути не менше 90 — 95 см, інакше людина на візку -е проїде. Для того, щоб учень на візочку зміг піднятися на верхні поверхи, будівлі навчального закладу має бути передбачено хоча б один ліфт (мож- -иво, доступ до нього доведеться обмежити для інших учнів), однак не у всіх ПТНЗ це можна зробити. Тому за можливості слід переносити заняття для груп, у яких навчаються учні з особливими потребами, на перший поверх.

Добрий вихід із ситуації — встановлення на сходах підйомників. Однак і ліфти, і підйомники — дороге обладнання, і поки що не кожний ПТНЗ може собі це дозволити. Ще одним вирішенням проблеми пересування сходами учня з особливими потребами може бути організація чергування старшогрупників, які по черзі допомагатимуть учневі на сходах.

Гардероб.

У роздягальнях учням з особливими потребами потрібно виділити зо­ну, відокремлену від проходів, і обладнати її бильцями, лавочками і гач­ками для сумок, одягу тощо. Або ж можна відвести для цього невелику окрему кімнату.

Ідальня.

У їдальні варто передбачити окрему непрохідну зону для учнів-інвалідів. Ширину проходів між столами для вільного пересування на інвалідному віз­ку рекомендується збільшити до 1,1 м. Також бажано, щоб столи у їдаль­ні знаходилися недалеко від буфетної стійки. Водночас не варто розміщати учнів з особливими потребами окремо від решти одногрупників.

Бажано, щоб учням з особливими потребами допомагали співробітники їдальні, чергові та ін.

Приміщення туалету

У приміщеннях туалетів варто передбачити одну спеціалізовану туа­летну кабінку для учнів з особливими потребами, які мають порушення опорно-рухового апарату, в тому числі і тих, які користуються інвалідни­ми візками. Розміри спеціалізованої кабіни: ширина — не менше 1,65 м. глибина —1,8 м, ширина дверей — не менше 90 см. У кабіні з одного боку унітазу має бути передбачено вільну площу для розміщення крісла-візка (для забезпечення можливості пересадки з крісла на унітаз). Кабіна має бути оснащена бильцями, підвісними трапеціями тощо. Усі ці елементи треба міцно кріпити.

У туалеті слід бодай одну раковину встановити на висоті 0,8 м від підло­ги. Нижній край дзеркала та електричного засобу для сушіння рук, рушник і туалетний папір розміщуються на такій самій висоті.

Спортивний зал

Учні з особливими потребами мають бути залучені і на уроках фізкуль­тури. Вони можуть виконувати посильні вправи і брати участь у різних іграх разом з одногрупниками. Це допоможе їм не відокремлюватися від одно­літків і виконувати навчальну програму у більш повному обсязі.

Роздягальню, душову і туалет при фізкультурному залі для учнів, які ко­ристуються інвалідними візками, необхідно переобладнати. У душовій кабі­ні, так само як і в туалеті, одну кабінку необхідно обладнати так, щоб учень з особливими потребами міг нею користуватися (ширина дверей має бути не меншою, ніж 90 см; візок має входити у кабінку повністю). Бажано, щоб у роздягальні усі проходи були не вужчими, ніж 90 см.

Бібліотека

Читальний зал бібліотеки також бажано обладнати для вільного доступу учнів з особливими потребами: частину стійки для видачі книг рекоменду­ється переобладнати до рівня не вище 0,7 м.

Книги, що знаходяться у відкритому доступі, і картотеку бажано розміс­тити у межах зони досяжності (простягнутої руки) людини на візку, тобто не вище 1,2 м за ширини проходу біля стелажів чи картотеки не менше 1,1м.

Навчальні приміщення

Важливо врахувати, що учням з особливими потребами необхідний додатковий простір для вільного пересування. Мінімальний розмір зо­ни учнівського місця для учня на візку (з урахуванням розвороту візка) — 150 >

Ширина проходу між рядами столів у класі (майстерні) має бути не мен­ше 90 см. Такої ж ширини мають бути вхідні двері без порогу. Бажано зали­шити вільним прохід біля дошки, щоб учень на інвалідному візку або на ми­лицях міг вільно пересуватися вздовж неї. Дошку слід повісити нижче.

Якщо заняття відбуваються у класі (майстерні), де дошка або якесь об­ладнання знаходяться на підвищенні, його необхідно обладнати з’їздом наприклад, покласти і закріпити похилу дошку).

Адаптації для дитини з порушеннями зору

Коли до ПТНЗ приходить учень зі зниженим зором, слід пам’ятати, що він відчуватиме труднощі в орієнтації у просторі. Тому для комфортного пере­бування у навчальному закладі йому необхідна відповідна допомога.

На початку навчального року з таким учнем потрібно обійти приміщен­ня ПТНЗ (влаштувати екскурсію) для того, щоб він запам’ятав місцезнахо­дження кабінетів і приміщень, якими він користуватиметься (класів, май­стерень, їдальні тощо). Якщо місцезнаходження цих приміщень зміниться, потрібно буде ще кілька разів пройти за новим маршрутом.

Вхід до ліцею

Крайні сходинки при вході до навчального закладу необхідно пофар­бувати у контрастні кольори, щоб учень зі зниженим зором мав змогу орі­єнтуватися на них. Обов’язково потрібні бильця по обидва боки сходів на висоті 70 і 90 см. Найзручнішими є круглі в перерізі бильця діаметром не менше 3 — 5 см. Довжина билець має бути більшою за довжину сходів на ЗО см з кожного боку. Двері також краще зробити контрастного кольору. Якщо вони скляні, то на них яскравою фарбою потрібно позначити части­ни, які відчиняються.

Внутрішній простір ПТНЗ

Уздовж коридорів (по всьому периметру) можна зробити бильця, щоб учень з порушеннями зору міг орієнтуватися у приміщенні ПТНЗ, тримаю­чись за них. Ще один спосіб полегшити орієнтацію — використати різно­манітне рельєфне покриття підлоги, коли зі зміною напрямку змінюється і рельєф підлоги. Це можуть бути кахель чи килимові доріжки різної текстури.

Сходи всередині ПТНЗ, як і при вході, потрібно пофарбувати у яскраві контрастні кольори і обладнати бильцями.

Окрім цього, можна організувати чергування учнів, які по черзі супрово­джуватимуть учня з особливими потребами сходами. Бажано, щоб таблички на кабінетах були написані великим шрифтом контрастних кольорів (або шрифтом Брайля).

Гардероб

У гардеробах для учнів з порушеним зором потрібно видокремити зону осторонь від проходів і обладнати її бильцями, лавками, поличками і гач­ками для сумок, одягу тощо. Бажано, щоб цією зоною користувалися ли­ше ці учні. Необхідно кілька разів провести учня до цього місця, щоб він його запам’ятав.

Ідальня

В їдальні у учня з порушеним зором має бути своє постійне місце, яким користуватиметься лише він. Бажано також, щоб це місце знаходилося близько до буфетної стійки. Водночас не варто, щоб учні з особливими по­требами сиділи в їдальні окремо від решти одногрупників. Було б добре, як­би таким учням допомагали працівники їдальні або чергові.

Навчальні приміщення

Для створення доступного і комфортного середовища в класах (май­стернях тощо) рекомендується обладнати індивідуальні учнівські міс­ця та виділити їх рельєфною фактурою поверхні підлоги або килимовим покриттям.

Необхідно звернути увагу на освітлення робочого місця такого учня. На­писане на дошці слід завжди озвучувати для того, щоб учень міг отрима­ти повну інформацію. Парта учня зі зниженим зором має розташовуватися в місці, яке визначить офтальмолог (це не завжди перший ряд). Коли вико­ристовується лекційна форма занять, такому учневі доцільно дозволити ко­ристуватися диктофоном — це його спосіб конспектувати.

Бажано, щоб посібники, які використовуються на різних уроках, були не лише наочними, а й рельєфними чи зі збільшеним шрифтом.

Адаптації для дитини з порушенням слуху

Головна проблема для таких учнів — отримання інформації в тому ж обся­зі, що й решта учнів. Найкраще, аби учням цієї категорії у ПТНЗ допомагали навчатися сурдопедагоги чи сурдоперекладачі. Але, ймовірніше, до ПТНЗ прийде учень, який вже володіє навичками спілкування: може говорити, трохи чути і читати по вустах. Перед тим, як почати його навчати, з’ясуйте, якими навичками він володіє і як краще організувати його навчальний про­цес і спілкування з однолітками.

Спілкуючись із учнями з порушеннями слуху, потрібно говорити дуже чіт­ко (однак не кричати) і не забувати дублювати сказане (письмово чи перефразовуючи інформацію), особливо якщо справа стосується термінів, пра­вил, інструкцій тощо. Навчальні фільми за можливості мають супроводжу­ватися субтитрами.

Для того, щоб учні з порушеннями слуху краще орієнтувалися, у класі майстернях) варто встановити сигнальні лампочки, що сповіщатимуть про початок і кінець уроку.

Такого учня краще посадити за першу парту. Місця для тих, чий слух знижений значною мірою, можуть бути обладнані електро­акустичними приладами та індивідуальними навушниками.

Загальні рекомендації щодо облаштування території ліцею

Для безпеки і можливості для учнів з особливими потребами рухатися те­риторією ПТНЗ без перешкод варто особливо подбати про рівне асфальто­ване покриття пішохідних доріжок, а невеликі перепади рівнів слід вирівня­ти. Ребра решіток на пішохідних доріжках мають розміщуватися перпенди­кулярно напрямку руху і на відстані одне від іншого не більше ніж на 1,3 см. У кількох місцях з бордюрного каменю тротуару має бути спеціальний з’їзд

з    нахилом (як у пандуса — не більше 1:10 і завширшки не менше 90 см).

Учнів із повною або частковою втратою зору необхідно провести терито­рією, щоб вони запам’ятали маршрут і перешкоди.

Про перешкоду, перехід тощо можуть попереджати різноманітні фактури поверхневого шару покриття доріжок і тротуарів, рельєфні смуги, яскраві контрастні кольори. Оптимальними для маркування вважаються яскраво- жовтий, яскраво-помаранчевий та яскраво-червоний кольори.